Від ненависти до дружби. Полювання з Яном Птачеком – Проходження KCD

Повернімося до моєї першочергової ідеї описувати сюжет першої частини Kingdom Come: Deliverance. Минулого разу ми спинилися на тому, що Генрі опинився непритомний на млині. Там Тереза пояснила Генрику, що його лікування влетіло мірошникові в копієчку і тому йому слід скорше оклигати аби сплатити йому борг за лікування та догляд. Але Генрі хоч куди козак та вирішив йти прямісінько до пана Радзиґа доповісти про свої життєві невдачі.

-відео буде пізніше-

Пан Радзиґ був вельми здивований тим, що Генрі переймається такими дрібницями як щойно викуваний меч, але Генрі не здається та проситься вступити на службу до пана Радзиґа аби поквитатися з кривдниками своєї родини та повернути меч Радзиґа.

З цього зухвалого прохання прифігили всі, а особливо молодий панич Ратая, пан Ян Птачек, у якого знайшов прихисту Радзиґ. Але сам Радзиґ очевидно не проти взяти завзятого Генрі на поруки, посилаючись на те що він мусить сплатити борг перед батьком Генрі. От на тому і порішили, а регент пана Яна, який опікується справами Ратая, пан Гануш Липа відрядив Генрі на навчання до капітана Бернарда.

Йшли дні завзяттям Генрі не було меж, він заступив на навчання та повністю віддався фехтуванню, поки молодий панич Ратая пан Ян не упускав нагоди насолити чи підстьобнути Генрі. Дійшло до того, що він викликав Генрі на змагання по стрільбі з лука і програвши його попросив реваншу на дуелі з мечем. Генрі радо приймає пропозицію та виграє у Яна, що тільки підживило неприязнь молодиків один до одного.

А тим часом Генрі все продовжує своє навчання і переходить на службу до ратайського війта в якости місцевої варти. Отримавши спорядження він відправляється на сяке-таке стажування до Ярослава на прізвисько “Соловей” відпрацьовувати врегулювання конфліктів між місцевими та забезпечення порядку на вулицях Ратая. День поволі проходить вдало Генрі добре показує себе на службі та вони із Соловеєм навіть пограли в кості місцевій таверні. Діло лишалось за малим, – задзвонити у дзвін та прослідкувати аби шинки зачинилися до наступного дня.

Але у пана Яна на шинок і на вечір власні плани. Генрі ввічливо просить таки дотримуватися розпоряджень війта, але пан Ян вирішив таки показати хто в домі хазяїн. “Пан Гануш” – відрізав Генрі із самовдоволеною пикою. І тут таки найшла коса на камінь. Молодики затівають бійку прямо у шинку. На все це дійство дуже вчасно з’являється пан Гануш. Маючи дуже гарне почуття гумору та стійкий компас справедливости, він карає Яна та Генрі спільним полюванням. Обидва хлопці вкрай розчаровані таким рішенням.

Наступного ранку молодики справляються в путь на полювання. Генрі маючи власного коня подивував цим Яна, хоча той і не подав виду. Дорогою до місця полювання пан Ян вирішує зійти на чисту воду з Генрі та забути старі образи. Генрі щиро пристав на цю пропозицію і ось уже двоє молодих людей поволі починають радіти спільному полюванню, яке ще навіть не розпочиналось. На місці перепочинку вони за вином побалакали про життя та події в Скаліці, а саме полювання залишили до ранку.

На світанку Ян закладається з Генрі, що вполює більше зайців чим він. Генрі радо приймає ставку та до опівдня хлопці полюють окремо. Знову зустрівшись в таборі Ян вже не соромиться свого програшу та жваво пропонує Генрі відрядитися на “справжнє” полювання, бо десь недалеко він чув вепря. Та не дуже добре закінчується ця ідея. Вепря-то вони знаходять, але поціливши його однією стрілою Ян його не вбив та той пустився на втьоки. Хлопці поскакали за ним що було духу, але вепр завів панича прямісінько в табір половців!

Далі події розгортаються швидко. Кінь Яна стає на диби, половецький лукар поцілює коневі в груди і той падає скинувши панича, який падає головою об камінь. Генрі спішується та стоїть один посеред табору половців. На щастя їх лише двоє і Генрі вже вміє контратакувати противників, тож майже без труднощів здолав ворогів. Але пан Ян ніякими успіхами похвастатися не може він на силу підвівся та не пам’ятав що сталося. Генрі якось довів панича до Ратая, де йому надали всю можливу допомогу і залишили все у руках Божих.

Так із пасивно-агресивних неприятелів Генрі та пан Ян стали товаришами, що пережили разом коло смертний досвід, в якому Генрі ще й врятував паничеві життя, за що в нагороду Генрі отримує свого другого вже коня (якби я не купила собі свого, то був би перший).

Ось такі розгортаються події з нашим Генрі. А буде тільки цікавіше. Сподіваюся, що вам заходять такі мої стислі виклади сюжету. Бо мені приносить насолоду їх оповідати. Дякую, що були зі мною і до нових пригод в середньовічній Чехії!